Олександр Олесь (Кандиба) народився 5 грудня 1878 року в м. Білопілля Сумської області в чумацько-селянській сім’ї. Олександр Олесь закінчив початкову школу й двокласне училище, а у 15 років (1893) вступив до хліборобської школи у містечку Деркачі неподалік Харкова. Там Олександр брав участь у випуску рукописних журналів «Комета» та «Первоцвіт», в яких з’являються його перші вірші. Став вільним слухачем агрономічного відділення Київського політехнічного інституту, незабаром через матеріальні нестатки Олесь змушений був залишити його. Працював у херсонських степах. 

1903 Олесь вступив до Харківського ветеринарного інституту. Під час навчання в університеті, паралельно працював на Дарницькій різниці. 

У 1905 р. альманах «Багаття» вперше публікує твори Олександра Олеся. У 1907 році одружився з Вірою Свадковською, яка народила йому сина Олега Ольжича. 

За 1907–1918 рр. поет створив шість книг: «З журбою радість обнялась» (1907). 

У 1912 р. подорожує Гуцульщиною, отримує незабутні враженням.О. Олесь познайомився та провів кілька днів у Карпатах з І. Франком, з В. Гнатюком, О. Кобилянською, М. Коцюбинським. 

У 1913 р. Олександр Олесь побував в Італії, написав низку віршів про свої враження. Після більшовицького жовтневого перевороту Олесь опиняється за кордоном (1919). Еміграція стала трагедією життя Олеся. Після еміграції за кордон оселяється і періодично живе в Будапешті, Відні, Берліні, Празі. Олесь видає за кордоном ряд збірок, основна тема яких — туга за Україною. 

Восени 1941 р. юнак побував у Києві, мріючи про відновлення української державності. Нацисти схопили Олега Ольжича і в червні 1944 р. закатували в концтаборі Заксенгаузен. 

22 липня 1944 року Олександр Олесь помер у Празі, невдовзі після того, як одержав повідомлення про загибель сина. Похований на Ольшанському кладовищі в Празі.