Євген Филимонович Маланюк  - український письменник , поет, культуролог-енциклопедист, публіцист, літературний критик.  Народився 20 січня 1897 р. в м. Архангороді на Херсонщині (тепер містечко Новоархангельськ Кіровоградської області) у родині активіста-просвітянина. 

Навчався в Єлисаветградській реальній гімназії з 1906 по 1914. 1914 р. — вступив до Петербурзького політехнічного інституту, але не закінчив, бо був мобілізований до Армії УНР. У роки війни закінчив Київську військову школу, служив офіцером у царській армії. 

1920 р. — з’являється друком перший вірш. Після поразки УНР назавжди покидає Україну Потрапивши у табір у Каліші, зосереджується на поетичній творчості. Бере участь у виданні журналу «Веселка» та альманаху «Озимина». 

Восени 1923 р. переїздить до Чехословаччини. Стає лідером «Празької поетичної школи». dovidka.biz.ua Наступного року він закінчив Подєбрадську академію в Чехо-Словаччині, отримав диплом інженера, працював за фахом у Польщі.

 У 1925р. у Подєбрадах вийшла поетична збірка Є. Маланюка «Стилет і стилос», у 1926р. у Гамбурзі вийшла книжка «Гербарій». 1929р. — Є. Маланюк очолив у Варшаві літературне угруповання «Танк». Протягом 1930—1939 pp. у Парижі та Львові виходили збірки «Земля й залізо», «Земна мадонна»г «Перстень Полікрата». 

У 1945р. Є. Маланюк опинився в Західній Німеччині, увійшов до складу МУРу (Мистецький український рух) 1949 р. — переїхав до США, де прожив до самої смерті. У 1951 —1966 pp. вийшли його твори: збірки «Влада» (1951); «Поезії в одному томі» (1954); «Остання весна» (1959); «Серпень» (1964); поема «П’ята симфонія» (1953), два томи есеїстики: «Книги спостережень» (1962, 1966). 

У 1958 р. Є. Маланюк став почесним головою об’єднання українських письменників «Слово». 

16 лютого 1968 р. письменник помер у передмісті Нью-Йорка. 

Творчість Маланюка – Історіософічність творчості — спроба вмотивувати, пояснити логіку історичних подій, осмислення їх сенсу для України. 

Чітка організація поетичної мови, нагромадження приголосних, сторення ефекту „непісенності», строгості, суворості. – Наскрізна ідея української державності Належав до умовної «Вісниківської квадриги» — Євген Маланюк, Олег Ольжич, Олена Теліга, Леонід Мосендз, бо друкувались у часописі «Вісник» (квадрига — четвірка коней). Збірки Маланюка: – 1925р. перша збірка «Стилет і стилос» – 1926р. «Гербарій» – 1930р. «Земля і залізо» – 1934р. «Земна Мадонна» –  1939р. «Перстень Полікрата» – 1943р. «Вибрані поезії» –    1951р. «Влада» – 1953р. поема «П’ята симфнія» – 1954р. «Поезії» –   1959р. «Остання весна» – 1962, 1966рр. «Книга спостережень» у 2-х томах — збірка есеїв –  1964р. «Серпень» – 1972р. посмертна збірка – «Перстень і посох»